Де знайти гарного редактора та навіщо він взагалі потрібен

© Усі права захищені.

В Інтернеті багато матеріалів про те, якими навичками має володіти гарний перекладач. Зазвичай згадуються ті самі якості: чудове знання іноземних мов, бездоганне володіння рідною, вміння «відчувати» лінгвістичні нюанси, перебування в мовному середовищі, багатий лексикон, володіння комп’ютером на рівні «досвідченого користувача» тощо.

Виникає закономірне питання: якщо перекладачі в бюро перекладів дійсно володіють усіма цими навичками, навіщо взагалі потрібні редактори?

Переклади бувають різні

Як ми вже знаємо, навіть найкращий переклад не буває кінцевим. У початковому тексті завжди є нюанси, які змінилися або взагалі не відобразилися в перекладі. На перекладацьких форумах часто точаться суперечки з приводу того, який переклад «правильніший».

Навчання перекладача не зупиняється ніколи, і не буває перекладачів, які засвоїли свою професію «повністю». Навіть при повному дотриманні мовних правил і вимог замовника щось завжди залишається «за кадром».

Іноді все це додатково ускладнюється специфікою замовлення.

Маркетингові й рекламні переклади

Окрім «класичних» вимог до перекладу, тут діє багато додаткових правил:

  • Небажано використовувати слова з негативною конотацією.
  • Не можна згадувати назви торговельних марок конкурентів.
  • Заборонено використовувати звороти, які можуть виявитись образливими для певної категорії читачів.
  • Потрібно уникати деяких слів, які вже «муляють око» від багаторазового використання і тому викликають відторгнення у читача («найкращий», «гарний», «завжди» тощо).

Локалізація програмного забезпечення

Це окремий різновид перекладу зі своїми особливостями:

  • Перекладач повинен вміти поводитись із тегами і так званими наповнювачами (плейсхолдерами).
  • Необхідно використовувати тільки затверджену замовником термінологію (іноді це призводить до абсурдних ситуацій).
  • Назви деяких елементів інтерфейсу (наприклад, кнопок) потрібно перекладати однією й тією ж частиною мови (наприклад, дієсловами), незалежно від того, яка частина мови використовується в мові-джерелі.
  • Написи на екрані навігаційної системи повинні бути миттєво зрозумілі водію, аби не відволікати його від дороги.
  • Є багато технічних нюансів при перекладі на мови з написанням справа наліво (арабський, іврит), на ієрогліфічні мови тощо.

Відеопереклад

Під час локалізації фільмів та іншої відеопродукції виникають специфічні проблеми.

  • Наприклад, якщо відеопереклад виконується з англійської мови на українську, виникає проблема невідповідності його довжини. Український текст зазвичай довше відповідного англійського, тому доводиться скорочувати текст, не змінюючи його сенс, інакше диктор просто не встигне проговорити його у відведений час.
  • У перекладі часто змішуються акценти всередині фрази. Так званий логічний наголос, який в англійській мові припадає, наприклад, на початок речення, в українській може опинитися в його кінці через перестановку слів. Перекладач змушений формулювати фразу інакше або розбивати її на дві, щоб мова героя, який її вимовляє, звучала невимушено.
  • Деякі фрази потрібно не просто перекласти, а ще й підібрати слова так, щоб використовувалися схожі голосні звуки. Наприклад, якщо герой кричить, і по його губах видно, що він вимовляє звук «А», а в перекладі звучить «У», це виглядає неприродно.

Ще одна ситуація: перекладач — чудовий лінгвіст, проте не має досвіду в якійсь предметній області. Наприклад, якщо дія художнього твору відбувається на кораблі, у тексті, напевно, згадуватимуться усілякі снасті й деталі такелажу.

Потрібен «свіжий погляд»

Ми так детально зупинились на нюансах, щоб показати: перекласти текст — це лише половина справи; потрібно ще дотримуватись багатьох вимог і неперевершено розбиратись у темі. Це вкрай важка або взагалі непосильна робота для одного.

Окрім того, у перекладача, який працює над великим замовленням, «замулюється око»: часом він не помічає примітивних помилок. Виникає ситуація, описана Ільфом і Петровим:

Вирішено було не допустити жодної помилки. Тримали двадцять коректур, і все одно на титульному аркуші було написано: БРИТАНСЬКА ЕНЦИКЛОПУДІЯ.

Практично будь-якому тексту потрібен «свіжий погляд»: його має прочитати людина, яка не брала участі в роботі над ним і тому одразу помічає дурниці, які вже не сприймаються як помилки тими, хто працював над проектом.

Із вищесказаного випливає неминучий висновок: над гарним перекладом мають працювати принаймні двоє. Формально ця вимога постульована в стандартах ISO: при виконанні повноцінного перекладу (TEP = translation, editing, proofreading) над текстом мають працювати мінімум двоє: один — власне перекладач (він виконує переклад — translation), другий — редактор (він редагує і коректує, editing + proofreading).

Редактор!

Логічно припустити, що цей «другий» має володіти більш високою кваліфікацією, ніж «перший» — «простий» перекладач. Але де знайти такого лінгвіста, якщо навіть гарних перекладачів знайти не так і просто?

Поглянь навколо — вони поруч!

Як правило, діапазон замовлень, які отримує сучасне бюро перекладів, дуже широкий, і в ньому немає лінгвіста, який однаково гарно орієнтувався б в усіх темах. Дійсно, важко представити людину, яка однаковою мірою якісно перекладала б і керівництва до реактивних двигунів, і надписи на коробках для дитячих іграшок. Хтось більше знається на технічних пристроях, проте слабкий у маркетингу, комусь гарно даються маркетингові тексти, але погано — елементи інтерфейсу, і так далі. У процесі роботи кожен перекладач на чомусь спеціалізується, частіше всього негласно («Прийшов маркетинг? — о, це до Марини!»).

У результаті та сама людина в одному проекті виступає в ролі перекладача, а в іншому, у тематиці якого вона відчуває себе компетентнішою, — у ролі редактора.

Такий підхід може виявитись дивним, але він ефективний, оскільки дає змогу лінгвістам спеціалізуватись на знайомих їм тематиках, а бюро — вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів.

Їх цілий штат!

Мати цілий відділ штатних редакторів можуть дозволити собі великі компанії, що постійно мають замовлення. Редактори — це найкваліфікованіші лінгвісти, яких знайти не так-то й просто. Тому бюро-LSP (language service providers) прагнуть отримати їх до штату або «виростити» своїми силами, а ту частину проекту, яку можна виконати, не привертаючи кваліфікованих перекладачів, — пропонувати фрилансерам. Таким чином, бюро привертає для перекладу в першій редакції фрилансерів, а в якості «свіжого погляду» — штатних.

Редактор — це професіонал, який розбирається в мовних нюансах і початкової, і вихідної мови, і досконало володіє термінологією предметної області. Оскільки редактор — це людина, яка відповідає за фінальну якість перекладеного тексту, він має повністю зосередитися на своїй роботі. Розуміючи це, бюро прагнуть створити для своїх працівників умови праці, які дають змогу повністю «поринути в текст» і ні на що не відволікатись.

Усе на аутсорс!

Існує ще одна модель організації праці в бюро перекладів — аутсорс. У штаті бюро, яке вибрало собі таку модель роботи, немає жодного лінгвіста. Такі бюро, по суті, складаються тільки з менеджерів, а їх «виробнича сила» — це фрилансери, тобто лінгвісти, що працюють поза штатом. Іншими словами, фізично вся робота над текстом виконується «поза» бюро, а «всередині» здійснюється лише керівництво цим процесом.

Редактор-фрилансер — це доволі рідка категорія лінгвістів, але вони, тим не менш, існують. Такий редактор зазвичай не «розпорошується» на тексти різних тематик, а працює лише з одною-двома темами, володіючи ними досконало.

Послугами позаштатних редакторів зазвичай користуються або прямі замовники, або великі міжнаціональні бюро перекладів (MLP — multi-language providers). В останньому випадку позаштатний редактор «закриває» для бюро якийсь мовний напрямок — тобто всі замовлення в цьому напрямку поступають йому на редагування.

Якщо кваліфікація редактора-фрилансера не викликає сумнівів, то і прямі замовники, і великі бюро прагнуть укласти з ним контракт, за яким замовник зобов’язується забезпечувати редакторові неперервний потік замовлень (і оплачувати час простою, якщо їх немає), а редактор зобов’язується бути доступним для виконання цих замовлень.

Висновок

Коротко кажучи, редактор — це директор тексту. Це людина, яка перевіряє весь текст і усуває помилки всіх типів — лінгвістичні, стильові, фактичні — усі. Він несе повну відповідальність за будь-які помилки всіх тих, хто працював над текстом на попередніх етапах.

Висококваліфіковані редактори, як правило, не займаються пошуком замовників — навпаки: замовники стають до них у чергу.

-->

Інші статті

Як фрилансеру співпрацювати з бюро перекладів і як гарантовано зіпсувати стосунки з ним

10.07.2018 Перекладачем вважаєте себе не тільки ви, деякі ваші знайомі та брат Сашко, а й будь-хто, в кого у дипломі є запис «N-ська мова». Проте запис у дипломі — це, так би мовити, теорія. На практиці вона породжує багато непорозумінь, міфів та конфліктів. Ця стаття присвячена тому, як цього можна було б уникнути.

Як гарантовано завалити
тест на переклад

26.11.2018 Якщо ви вирішили скласти перекладацький тест, ось вам кілька шкідливих порад редактора, який постійно перевіряє тестові переклади претендентів.

Як «Закон про мову» вплине
на українську локалізацію

11.12.2019 У квітні 2019 року в Україні був прийнятий, а в липні вступив у силу так званий «Закон про мову». Його точна назва — Закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Він зароджувався в тривалих суперечках, а після прийняття породив багато питань у всіх, чия діяльність так чи інакше пов’язана з мовами та перекладом.

UA--Спасибо!

Мы получили ваше резюме.

Как только мы его изучим, мы свяжемся с вами.

Дякуємо!

Ми отримали ваше повідомлення.

Ми відповімо вам, як тільки прочитаємо його.


Якщо повідомлення надіслано у робочий час,
ми зазвичай відповідаємо протягом години.

Дякуємо!


Ви успішно підписалися!

Повідомлення

+ Вкласти файл
UA-

Мы внимательно изучим ваше резюме
и свяжемся с вами в ближайшее время